Переважно ми не звертаємо навіть найменшої уваги на бродячих собак. Думаємо, що цим повинні займатися певні ветеринарні служби, влада міста тощо, але ні в якому разі не ми. Що нам до цих бідолах.
Безпритульних псів можна знайти повсюди: в кожному місті, містечку, селищі. Ми до цього вже звикли. Це біч нашого суспільства. Прагнемо до Європи. Однак в Старому світі з цією "проблемою" борються куди успішініше. Цього нам лише позичати.
Всі пам`ятають неймовірно зворушливу історію про "Маленького принца" Екзюпері - "ми відповідаємо за тих, кого приручили". Тварина не винна у тому, що вона безпритульна та виявилася нікому не потрібна, винен хазяїн.
На одній із зупинок, біля кафе "Іоланта" я щораз (коли йду на роботу) бачу цього милого песика. Він ні на крок не залишає свого посту.
Хтозна, можливо, його тут смачно годують. Щоправда мені здається, що собаку покинули напризволяще на цьому місці, тому він (або вона) самовіддано чекає на свого господаря, як у відомому фільмі за участю Річарда Гіра. Гадаю, всі чули про цю щемливу до сліз історію, яка трапилася в Японії - Хатіко приходив на станцію за своїм хазяїном впродовж дев`яти років, аж до своєї смерті.
Друзі, нам є чого повчитися у братів наших менших - навіть цієї самої вірності. Варто не забувати, що окрім жадоби до грошей, корупції, кризи в країні існують також інші речі, на які слід звертати не меншу увагу.
Сподіваюсь, що господар рівненського Хатіко відгукнеться, або знайдуться люди, котрим ця історія не байдужа.
- 5 переглядів
