Музика, від якої віє містикою та казковістю заполонила вулиці Рівного.
Сотні мешканців та гостей міста зупиняються, аби послухати мелодії, які відносять у дивні чарівні світи. Про те, що спонукає музиканта грати на вулиці розповів композитор та гітарист Олександр Хмільовський. Виконавець живе та працює в Луцьку. Однак, не рідко звуки його гітари можна почути і у Рівному.
Олександре, чи пам’ятаєш, коли вперше з’явилося бажання відчути себе музикантом?
- Я виріс на музиці 70-80-х. Сім’я у нас не музична: дід та прадід були військовими. Лише батько знав кілька акордів, за допомогою яких інколи акомпонував собі, коли співав. Років з трьох-чотирьох я почав імітувати гру на гітарі. Зрештою, ми просто зайшли у магазин, і купили мені гітару.
Маючи велику прихильність до гітари, ти закінчив музичну школи по класу домри. Як так сталося?
- До музичної школи мене записали у третьому класі. Однак, основним інструментом стала домра. У радянські часи гітару трішки «прижимали» - цей інструмент асоціювався із Заходом та свободою. Тому навчання на гітарі зробили дорожчим, аніж на інших інструментах: 17 карбованців і 5 відповідно. Різниця відчутна. Мене переконали, щоб навчатися на домрі, а гітару взяти як додатковий інструмент. Я погодився: «домра так домра». Але після закінчення музичної школи домру до рук не брав. А гітарою продовжив займатися.
Після закінчення музичної школи навчатися у профільному училищі ти не захотів. Чому?
- У музичній школі мені казали іти навчатися до училища, адже здібності у мене були. Однак, після закінчення середньої школи я поступив на режисуру. Драматичний гурток, який я відвідував школярем мене зачепив. Почав вірші писати там. Тому я й обрав такий фах. Пізніше у мене вийшла аудіо книжка з віршами «Обаяние чудной женственности».
Як з’явилися на світ перші музичні твори?
- Деяким композиціям років уже 15-20. Вони були написані ще у шкільному віці. «Унісон сердець» та «Похід лицарів» написав у 12-13 років. Назви тоді вони не мали. Вважав їх мелодійними вправами. Викладачам своїх творів не показував. Однак, лакмусовим папірцем стали мої друзі. «В тебе класні речі», - почали говорити вони про мою музику. З часом я суттєво модернізував свої перші твори.
Жанр своєї музики ти називаєш казково-містичним нео-ренесансом. Поясни таку назву.
- Зараз рідко зустрічається «чистий жанр». Музика міксується. Перші мої композиції - у стилі середньовіччя епохи Відродження. Виконані вони були на класичній гітарі з нейлоновими струнами. З часом почав грати нео-ренесанс. Тобто старовинна музика в сучасній подачі. Якщо те, що робить мистецька людина позитивно впливає на інших, відбувається відродження, підвищення духовного рівня, гармонізація. Люди починають себе знаходити у якісь сфері життя. А казково-містичний тому, що є у моїй музиці елементи містики. Якщо вслухатись, можна відчути що тебе накриває хвиля потойбічного, прослідковується світ фентезі.
Чи пам’ятаєш з чого розпочалася твоя гра на вулицях?
- Перший мій вихід на вулицю розпочався з того, що я пішов у магазин та купив стільчик. А взагалі готувався до цього раніше, заробив певну апаратуру для запису та автономної гри на вулиці, попрацювавши певний період барменом у Росії.
Ти часто граєш у кав’ярнях та ресторанах, випустив кілька сольних альбомів. Що спонукало тебе вийти на вулиці?
- Мені цікаво бачити реакцію людей, що вони говорять, як вони сприймають музику. На вулиці музикант стає ближчим до народу. Це ширша аудиторія. Під час гри стаєш спостерігачем. Коли ти знаєш композиції без пам’яті, тобі не потрібно увесь час слідкувати за пальцями. Є можливість подивитися, що відбувається навколо. Це наче ти десь на висоті, і дивишся, як пересувається мурашник, як цей організм міста живе своїм життям. На 95% отримую позитивні відгуки, запрошення десь пограти. Хоча, звичайно, є відсоток людей, які висловлюють своє «фе». Бувало, що підходили хлопці напідпитку, і витягали шнур, щоб перевірити, чи граю я наживо. Потім перепрошували і 12:53 клали купюри до скрині.
Часто слухачі намагаються замовити улюблені композиції. Як реагуєш на такі прохання?
- Я, як музикант, люблю грати те, що проходить крізь мене. Тоді виконання насичене певною емоційною подачею. Неулюблене можна заграти гарно технічно, але воно не зачіпляє.
Чи вистачає тобі на прожиття того заробітку, який дає музика?
- Якщо ти любиш чимось займатися, і добре у цьому розбираєшся, завжди знайдуться люди, які оплатять твоє мистецтво. Якщо ти майстер своєї справи, знайдуться ті, які оцінять це, і твій продукт користуватиметься попитом. Періодично граю у різних закладах. Люди бачать, що я займаюся музикою професійно. На вулицях купують мої авторськи диски. Моя музика інструментальна – її і в Африці зрозуміють.
Зараз у розпалі фестивальне літо. Не задумувався над виступами на такого роду заходах?
- Раніше у мене був малий репертуар. Зараз його достатньо, однак немає сталого гурту. Є люди, які періодично зі мною виконують композиції, однак не на постійній основі. Тому наразі шукаю вмотивованих музикантів, які готові були б до поїздок країною. Цікавою була б співпраця з скрипачами, бандуристами, гітаристами.
- 2 перегляди
