На Рівненщину Наталя разом із двома малими дітьми та свекрухою Валентиною приїхала минулого понеділка. Рідну домівку на Луганщині змусила покинути війна. Там, удома, молода мама залишила чоловіка з його старшим сином та батьком. Наталя не називає свого прізвища та не фотографується – каже на Донбасі діють інші правила.
- У нас багато проросійських. Людям задурили голову, і для цього кинули гасло «За Донбас». Якщо ти за Україну, і кажеш, що Донбас – це частина України - ти ворог народу, ти «правосєк», «бендеровець». Це лунає як образа. Ті, хто іншої думки – мовчать, - ділиться наболілим переселенка.
За півгодини розмови Наталя з деяким острахом розповідає, як таки наважилась приїхати на Західну Україну, і від чого довелося відмовитися, аби вберегти, бодай, дитяче життя.
- Шкода домівки. Але дітей шкода ще більше, - з сумом в очах констатує жінка. На руках у неї майже дворічна донька та четвертокласник-син. Каже, якби не вони, нікуди б не поїхала.
Розповідає: кожного дня навколо містечка, де проживає її родина не припиняються бойові дії. Територію контролюють російські козаки та місцеві ополченці. Міліція бездіє. Щодня мешканці ховають голови від гвинтокрилів, а одного разу навіть й від автоматних пострілів на околиці міста. Незважаючи на все це, ситуацію Наталя називає відносно тихою та спокійною. Каже, що у місті бої не ведуться, вода, світло, та газ є, а постріли й вибухи мешканці лише чують. Справжнім пеклом вона називає Луганськ. І хоча «бомблять» за кілометри два від її домівки, виїхати підштовхнула інша подія. Жінка розповідає: нещодавно дізналася, що на території міста ополченці розмістять свій штаб.
- Ми тягнули довго. Думалося: «бомби над нами не свистять». З іншого боку – не хотідось дочекатися до того, що звідти взагалі не можна буде виїхати. Остаточно переїхати вирішили, коли дізналися, що там буде штаб. Коли бомбили – ми лякалися, але чекали. Якщо ж є штаб, то однозначно будуть бої, - передбачає Наталя.
З Красного Луча жінка разом з дітьми та свекрухою виїхали до Києва. Там місцеві працівники МНС перенаправили до Рівного. Нині родина оселилася в одному із рівненських гуртожитків. Валентина та Наталя сподіваються, що уже найближчим часом війна у країні закінчиться, і повернення до рідної мирної Луганщини стане не лише мрією, але й реальністю.
- 3 просмотра
