Рівненська область серед українських вірян славиться величезною кількістю святих місць. На території Рівненщини є не лише чимала кількість жіночих та чоловічих монастирів, а й храми. Саме до них із молитвами їдуть парафіяни з різних куточків України. Чим славляться і де знаходяться святі місця у нашому краї, читайте далі на rivne-city.
Чудотворна ікона Божої матері
В двадцяти п’яти кілометрах від обласного центру в сторону Луцька знаходиться населений пункт під назвою Білівські хутори. Саме тут розташований Різдва Богородиці Білівський жіночий монастир. Його збудували ще у 1932 році за проханням архімандрита Мелітона, який прибув на Рівненщину з Почаєва.
У монастирі є чудотворна ікона Матері Божої, яку величають як «Віднайдення загиблих». Сюди із проханням про милість Божої Матері їдуть паломники з різних куточків нашої країни. Кажуть, що усім, хто звернеться до неї із щирою молитвою, отримає допомогу, про яку просить.
Чудотворна ікона «Споручниці грішних»
Найдавніший в Україні храм, а саме Свято – Троїцький жіночий монастир, знаходиться у невеликому місті Корець. Перші згадки про нього датовані 17 століттям. На той час в Корці вже був жіночий монастир, однак для всіх монахинь у ньому не було місця. Тому за проханням ігумені Серафими князь Самуїл розпочав будівництво нового храму.
На сьогоднішній день до святого місця їдуть чимало українців, адже ту знаходиться ікона Божої Матері під назвою «Споручниця грішних». Приклоняючи голову із чистими думками та молитвою, вона полегшує життя і благословляє на добре майбутнє.
Відомо також й те, що на території монастиря свого часу поховали наречену відомого поета Олександра Пушкіна Анну Андро.
Чоловічий монастир – фортеця
Свято-Троїцький Межиріцький чоловічий монастир знаходиться в однойменному населеному пункті в Острозькому районі. Так званий монастир – фортеця був заснований монахами, які прибули на Рівненщину із Києво – Печерської Лаври. Вперше в літописах про монастир згадують в 13 столітті.
До наших днів зберігся чудовий архітектурний ансамбль з оборонними мурами та вежами. Саме тут свого часу архітектори поєднали два стилі, а саме готику й ренесанс.
Однією із головний святинь храмового комплексу є Чудотворний образ Божої Матері "Життєподательниця". Так звана “Межиріцька Богородиця” була іменною іконою князів Острозьких, яку передавали із покоління в покоління. Сюди вона прибула від Вселенського Патріарха як подарунок і благословення за охорону святого православ'я.
Жіночий монастир зі статусом Лаври
Всього лиш в кількох кілометрів від обласного центру у невеличкому селі Городок знаходиться Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир. Вперше про монастир згадують в далекому 1516 році. Саме у той час князь Костянтин Острозький підтвердив заповіт своєї тещі грамотою, згідно якої Городок дарував обителі.
Головною святинею жіночого монастиря,до якої їде чимало парафіян, є Ікона Божої Матері Милосердної Козельщанської. Вона знаходиться в храмі пророка Іллі на території комплексу. Городоцькому монастирю її подарувала Києво – Печерська лавра ще у 2000 році
Люди кажуть, що дана ікона допомагає тим, хто хоче відродити власну сім’ю або ж тим, хто хоче народити діток. Для цього треба звернутися до Богородиці із щирою молитвою і прихилити голову до її образу. Тому Матір Божа дарує своє милосердя і зцілює жінок від недуг.
Чудотворна Казанська ікона Божої Матері
У селі Дермань ІІ, що у Здолбунівському районі знаходиться Свято-Троїцький Дерманський жіночий монастир. Його, як оборонну фортецю, заснував князь Василь Острозький в 15 столітті. Відомо, що свого часу управителем монастиря був першодрукар Іван Федоров.
Крім того, Дерманський монастир був не лише духовним місцем, а й освітньо – видавничим центром. Саме тут перебували Северин Наливайко та Мелетій Смотрицький.
Чудотворна Казанська ікона Божої Матері, яка знаходиться у головному храмі монастиря, є тим образом, до якого схилити голови їдуть вірячи. У монастирі також знаходяться мощі святого цілителя Пантелеймона.
Сюди прямують ті, хто хоче віднайти душевний спокій на грішній землі. У цьому допомагає неземний жіночий спів під час служби. Він лікує не лише хворе тіло, а й розбиту болем душу.
Притулок для паломників із інших країн
На карті Рівненської області жіночий монастир Волинської ікони Божої Матері з’явився відносно нещодавно. Священний Синод рішення про його створення прийняв в 1996 році. Монастир знаходиться у Сарненському районі, а саме в селі Серники, й аналогів в Україні йому немає.
Назва святого місця походить від місцевих святинь. Адже не є секретом, що території Рівненської області свого часу мала історичну назву Волинь. Тривалий час на території історичної Волині тривали релігійні конфлікти між католицизмом та православ’ям.
Православну віру вдалося зберегти за допомогою святих. Допоміг в цьому також Волинська ікона Божої Матері. Серед парафіян вона прославлена багатьма чудесами. Сюди за прощенням їдуть паломники не лише з України, а інших країн світу. На шляху до монастиря вони молитвами прославляються Бога і просять про захист небесних сил.
Сучасний монастир з багатовіковою історією
Православний Свято – Варваринський жіночий монастир з’явився в місті Дубно в 2004 році. Незважаючи на свій відносно юний вік, монастир має багатовікову передісторію.
У стінах сучасного храму колись діяв монастир кармеліток. Його заснувала в далекому 1660 році Анастасія Чернецька. За іншими даними в 1702 році монастир для жінок заснувала княгиня Теофіла Любомирська.
Нині монахині Свято – Варваринського монастиря опікуються тяжкохворими людьми, які знаходяться у цьому ж приміщенні. Тут є багато святинь, і не лише ікони, а й мощі святих. Частіше всього хворі схиляють свої голови й звертаються молитвами до великомучениці Варвари й цілителя Пантелеймона.
Чоловічий монастир з цілющим джерелом
Свято-Покровський чоловічий монастир знаходиться у селі Хотин Рівненського району. При храмі Покрови Пресвятої Богородиці монастир почав діяти в 2001 році.
На території святині знаходиться цілюще джерело. Його кришталева вода, яка оповита щоденними молитвами зцілює людську душу від недуг.
Живоносне джерело й Ікона Божої Матері
Чоловічий монастир, який збудували в 1999 році на честь Ікони Божої Матері, знаходиться в урочищі Федорина Рівненської області. Ще задовго до початку будівництва місцеві жителі вважали, що є місце є дуже святим.
За однією із легенд цим краєм проходила Божа Матір і на землі лишила свій слід. Згодом з місця, де лишилася її стопа, почала бити джерельна вода. Люди кажуть, що всі хворі, які випивали ковток води, одужав.
Згодом громада села вирішила звести тут храм в знак подяки за освячення Божою Матір’ю їхнього населеного пункту. В храмі також є ікона святих Віленських мучеників Антонія, Іоанна і Євстафія з частинками їхніх мощів.
Святе місце в густих лісах Полісся
Жіночий монастир Іверської Ікони Божої Матері розташований в урочищі Юзефін неподалік села Глинне Рокитнівського району. Храм відкрили на честь Іверської ікони Божої Матері.
Відомо, що у 9 столітті тривала жорстока боротьба із християнською релігію. Це був той час, коли за вказівкою імператора Феофіла знищували не лише храми, а й святі образи. Коли одну із ікон, яка знаходилась у місцевої жительки, пронизав спис, з образу почала текти кров. Жінка почалася молитися, й тим самим змогла врятувати святий образ.
Сюди приїздять люди, для того, аби попросити у чудотворної ікони порятунку від біди.
Скит Святої Анни - місце зцілення жінок
У селі Онищківці, що у Дубенському районі, розташований храмовий комплекс. Його збудували навколо джерела, про цілющі властиво якого говорять ще з 16 століття. Храм тут будували кілька разів. Вперше за добровільні пожертвування невелику капличку тут збудували в 1853 році. У 1887 році для укріплення збудували кам’яну стіну.
Нині тут розташований Скит Святої Анни й спеціальні купальні для чоловіків та жінок. Святе місце й цілюща джерельна вода допомагає усім, хто занурюються, від багатьох недуг.
Монахині також розповідають про те, що отримують чимало вдячних слів жінок, які довгий період часу не могли народити дітей. А після спеціального обряду занурення у святому місці, Свята Анна дарує їм гарненьких немовлят.
Святий Онуфрій – символ очищення душі
У селі Мильча Дубенського району знаходиться храм, в стінах якого раніше був чоловічий монастир. Вперше про святе місце згадують в далекому 1602 році.
До цього дня в стінах святої будівлі зберігається зцілююча ікона Святого Онуфрія. Дерев’яному святому образу більше трьохсот років. Й варто зазначити, що вдалося зберегти його в досить таки гарному стані. Святого просять про допомогу ті, хто хоче очистити свою душу від злого й нечистого.
Місцеві також розповідаю, що в очищенні допомагають щирі молитви й добрі помисли у момент, коли людина переступила поріг церкви.
Семикупольний храм на мальовничому пагорбі
Свято – Успенський чоловічий монастир, який знаходиться у селі Липки Гощанського району, розташований в двадцяти кілометрів від міжнародної траси сполученням Київ – Чоп.
Відомо, що ігумен Яків почав будівництво храму ще у 1921 році. Семикупольний храмовий комплекс звели на околиці села. Своєю красою і звукам дзвонів, сюди йшли віруючі з різних куточків нашого краю.
Усередині головний престол храму був освячений на честь Успіння Божої Матері. А боковий престол у свою чергу освятили на честь великомученика Дмитра Солунського. До слова, Липківський скит належав Почаївській Лаврі.
Щороку сюди приїздить тисячі людей, щоб Бог почув їхні молитви у святому храмі. Крім того, на території монастиря є колодязь, у якому люди набирають цілющу воду.
З 1951 року й до часів незалежності України, приміщення монастиря було закрите й частково знищене більшовиками. З настанням незалежності на святу землю знову почали їхати звідусіль паломники, а монахи оселялися в келіях. В 1990 році колгосп виділив землю для зведення нового храму. А вже в 1992 році новий храм відкрив свої двері, а владика Іриней відслужив тут першу Божественну Літургію. Відтоді Свято – Успенський Липківський чоловічий монастир не зачиняв своїх дверей для прихожан.
Спочатку чоловічий, а потім жіночий
У мальовничому куточку Рівненської області, а саме в селищі Гоща знаходиться Свято-Покровський Гощанський жіночий монастир.
В далекому1638 році це був православний чоловічий монастир. Його засновницею вважають Регіну Соломоринську, яка створила святе місце на противагу соціанам та їхнім закладам освіти. Відомо, що в той час на території монастиря була закладена вища православна школа, опікуном якої був митрополит Київський Петро.
У 17 столітті територію монастиря захопили учасники католицького ордену базиліан. А в червні 1723 року Свято – Михайлівську церкву на території монастиря вдалося повернути православній громаді. Гощанський монастир повністю повернувся до православних лише в 1883 році.
Із приходом радянської влади приміщення святині традиційно перетворили на склади. А вже в 1991 році за клопотанням місцевого священника, влада повернули храмовий комплекс громаді. Тоді і було прийняте рішення про відкриття Свято-Покровського жіночого монастиря. Нині у храмі перебуває тридцять дві монахині.
Віряни йдуть сюди для того, щоб помолитися і попросити про допомогу у Ісуса Христа не зійти з вірного шляху і не загубитися у сучасному світі.
Не є секретом, що сучасний світ потребує дуже багато часу виділяти роботі для того, аби з часом можна було повністю задовольнити всі свої потреби. Однак не варто забувати, що саме у святих місцях ми можемо зупинитися і подумати про наше наступне, вічне життя. Завдяки молитвам у таких святих місцях ми можемо очистити свою душу і розум для того, аби розпочати новий день із чистими помислами.
- 1615 переглядів
