Синдром провини вцілілого – явище, яке виникає у людей, котрі зуміли вибратися з небезпечної для їх життя ситуації і перебувають у більш спокійному місці. Особливо такий синдром широко поширений серед українців, які переселися з територій, де ведуться активні воєнні дії. Як боротися з подібними відчуттями та допомогти собі в таких обставинах, розповідає рівненська психологиня Анна Романик на сайті rivne-city.com.
Що таке синдром провини вцілілого та чому він небезпечний
Часто серед тимчасово переселених жителів побутує думка, що вони відчувають провину за себе через те, що перебувають на відносно спокійній території. Такі люди не можуть змиритися, що їм все-таки вдалося вирватися із пекла, від обстрілів і постійної тривоги. Вони порівнюють себе із тими, кому гірше і хто не отримав чи не скористався такою можливістю. Тоді настає сором і не полишають думки про зраду, бо їм вдалося уникнути подальшого страху, а інші й надалі знаходяться в небезпечному місці. Пережиті емоції знецінюються і настає повне несприйняття своєї безпеки.
Симптоми, що свідчать про наявність провини вцілілого:
-
поява головного болю, нудоти;
-
порушення сну або його відсутність;
-
небажання приступати до будь-якої діяльності через відсутність мотивації;
-
відсутність апетиту;
-
ізоляція від соціуму, відсутнє бажання спілкуватися із іншими людьми;
-
відчуття сорому за свою безпеку, як наслідок – поява відчаю та безсилля;
-
постійні думки про колишній спокій та звичне життя;
-
різкі перепади настрою, виникнення суїцидальних думок.
Психолог говорить про те, що такий стан вважається закономірним та заставляє нас допомагати іншим, які опинилися в скрутному становищі. Із власною тривогою та безпорадністю можна впоратися, займаючись волонтерством.
Відчуття провини вцілілого: як впоратися і не повертатися до подібного стану
Рівненщину відносять до території із порівняно стабільною ситуацією на фоні східних областей. Жителі нашого краю повинні розуміти, що нам випала нагода допомогти потребуючим та забезпечити своїх співвітчизників необхідними речами, психологічною підтримкою. Важливо зрозуміти, що кожен з нас зараз робить вагомий внесок на шляху до спільної перемоги і потрібно відразу гнати від себе негативні емоції.
Дбайте про свій ресурс і спрямовуйте свої сили на корисні справи. Турбуйтеся про забезпечення базових фізіологічних потреб, навіть якщо потрібно прикласти максимум зусиль. У такому випадку ви продуктивні і направляєте свою енергію у правильне русло. Рівняни в такі важкі часи згуртувалися і віднайшли своє покликання у волонтерстві. Допомагаючи іншим, ви лікуєте себе. З часом відчуття провини поступово відходить на другий план, бо турбота про оточуючих допомагає справитися з власними проблемами.
Дослухайтеся до своїх емоції. Плачте, коли цього потребуєте. Кричіть, якщо цього вимагає ваш стан. Приховані емоції осідають глибоко на фізіологічному рівні і з часом провокують численні хвороби. Пам’ятайте, війна – не ваша вина, але ми спільними зусиллями її подолаємо.
- 1 перегляд
